Білий гриб – царський гриб!

Літо у розпалі: прийшов час відпусток, відпочинку на природі, дачі, риболовлі, і певна річ, вийти на “тихе полювання” з кошиком. І хоча масове паломництво за грибами спостерігатиметься пізніше, а саме, в кінці літа та восени, проте, уже зараз, народ, спраглий за зимовий період свіжих емоцій, рушив у ліс, щоб підкріпитися білками, вітамінами, а також новими враженнями.

Грибні смаки людей різні

Дехто полюбляє лисички, іншим більш до смаку підберезники чи маслюки, ще іншим найбільш смакує грибна підливка із сироїжок. Однак, найбажанішим трофеєм у кошику кожен грибник все ж вважає білого гриба. Рідко хто надасть перевагу іншим представникам грибного царства перед боровиком. До прикладу, в українських Карпатах, горяни, інших грибів, окрім білого і лисички до останнього часу не визнавали. Проте, так можна сказати не про всіх. На відміну від жителів Східної Європи: України, Польщі, Словаччини, Білорусії чи Росії, де третє полювання є дуже популярним, мешканці більшості західних держав, як от Швейцарії, Франції, Італії, Англії та інших, не визнають цього гриба. В Сполучених Штатах Америки білі гриби, як і інші дикорослі гриби взагалі не вживаються в їжу (виняток становлять декотрі північні штати – авт.). Також не можна назвати відношення до боровика теплим в Африці, на Кавказі, країнах Сходу.

Білий гриб, слугує їжею для білок, мишей, кабанів, оленів та інших тварин. Іноді доводилось спостерігати, як його поїдали корови та кози. Найбільші пошкодження білим грибам завдають деякі двокрилі комахи – саме їхні личинки, які ми просто називаємо хробаками, копошаться в середині м’якоті гриба. Це насамперед бурі грибні комарики фунгівориди, справжні мухи і мухи фориди, а також деякі жуки.

Ареал білого гриба великий, і можна вважати його космополітом. Поширений на всіх материках, крім Австралії та Антарктиди. Зустрічається фактично по всій Європі, Північній та Центральній Америці, Північній Африці. В Азії відомий з Кавказу, Туреччини, Ізраїлю, Китаю, Японії та Сибіру. В цій частині світу його ареал простягається аж до Чукотки і Камчатського півострова. В Південну Америку, зокрема в Уругвай, він був випадково завезений разом із саджанцями дерев, з коренями яких утворює мікоризу.

Немає напевно іншого такого гриба, який мав би стільки народних назв. Білим грибом його названо через те, що м’якоть не змінює свого забарвлення при розрізі, а також підчас приготування. В тих же Карпатах його називають справжнім грибом, щирим, яєчником, а то й просто гриб. В Росії, наприклад, вживають назви боровик, глухар, коров’як, жовтяк та ін. Серед інших розповсюджених назв поширені біляк, правдивий гриб, баба, решетняк, дібровник, піддубок, війт та багато інших.

В зв’язку з широким ареалом вид зростає в багатьох природних зонах свого поширення, там, де є ліси. Це один з не багатьох відомих грибів, який проникає за полярне коло. В тундрі і лісотундрі зустрічається зрідка, проте, уже в північній тайзі, може зростати у великій кількості. Також багато його в зоні мішаних і широколистяних лісів та лісостепу. В горах, наприклад, у Альпах, він може зростати на висоті 2000-2600 м над морем. В Мексиці були зареєстровані знахідки цього виду на висоті 3000 метрів.

Білий гриб є мікоризоутворювачем (його гіфи – грибниця – проникає у корені дерев, постачаючи їм воду і беручи у них цукри – ред.), вступає в симбіотичний зв’язок приблизно з 30-ма видами дерев з таких родів як ялина, ялиця, сосна, модрина, тсуга, псевдотсуга, граб, дуб, бук, каштан, платан, ясен, береза, ліщина, липа та ін. Знаходять його навіть в тундрі поруч з карликовими березами, причому гриби тут можуть бути вищими за самі дерева!

Надає перевагу середньовіковим лісам з моховим та лишайниковим покривом, проте, в хвойних лісах з ялини, ялиці та сосни найбільші урожаї спостерігаються у віці дерев 20-25 років. Оптимальна температура плодоношення в липні і серпні – 15-18ºС, у вересні – 8-10ºС. Великі перепади денної і нічної температури і надто велика кількість опадів, рівно як і їх нестача, є несприятливими умовами для розвитку плодових тіл білого гриба. Найкращими метеоумовами масового росту вважаються короткочасні грози і теплі ночі з туманом. Зростає на добре дренованих, але не перезволожених ґрунтах – піщаних, супіщаних, суглинистих і щебенистих, а на торфовищах і болотах зустрічається рідко. Трапляється як на кислих, так і на карбонатних ґрунтах. Вважається світлолюбним видом, хоча в деяких місцях (смеречняки) трапляється в сильно затінених місцях, під густими кронами. Мікологами (вчені, які вивчають гриби – ред.) встановлено, що в урожайні роки кількість грибів не залежить від освітлення, а в несприятливих умовах (перезволожений ґрунт, низька добова температура) гриби з’являються в основному на відкритих, добре прогрітих ділянках.

Загальні строки плодоношення білого гриба – з травня по грудень, проте, в різних місцевостях і в різні роки вони сильно зсуваються в ту чи іншу сторону, а іноді, в окремі роки, плодоношення взагалі не спостерігається. Строки плодоношення залежать від кліматичних, екологічних, географічних, орографічних та інших чинників. Перші плодові тіла білого гриба можуть бути знайдені ще в кінці квітня – на початку травня. Найбільш пізні знахідки реєструвалися в кінці грудня. Так, наприклад, в 1974 році в Житомирській області, білий гриб був знайдений 29 грудня. Були випадки, коли гриби знаходили в хвойному лісі після того, як майже розтопився сніг, який випав напередодні.

У зв’язку з багатьма чинниками, білий гриб відзначається великим поліморфізмом (мінливістю – ред.). Мікологи досі сперечаються скільки існує форм білих білого гриба, називаючи їх від 18-ти до 30-ти. Зараз багато систематиків відносять деякі з цих різновидностей до окремих видів – близько 6-18 видів, а решту визнають лише формами останніх. Нижче наводяться описи деяких з найбільш поширених видів білого гриба.

Білий гриб ялиновий (Boletus edulis Fr.)

Найбільш відомий вид, який утворює велику кількість форм. Шапка досягає 5-25 см в діаметрі, у молодих грибів куляста, пізніше плоско-випукла, подушковидна до розпростертої. Поверхня гола або слабо-войлочна, іноді з тріщинами, суха або зволожена, за вологої погоди клейкувата. Забарвлення шапки може бути, в залежності від різних умов, які я називав вище, різним. Переважно вона білувата, світло-коричнева, блідо-сіро-вохряна, темно-червоно-коричнева зі світлішим краєм, причому, як неодноразово було відмічено: чим світліша шапочка, тим в більш затінених місцях такий боровик росте. На більш відкритих місцях шапочка стає ніби підрум’янена. Трубочки доволі довгі, легко відстають від м’якоті, в ранньому віці білуваті, пізніше – жовті, і нарешті, жовто-оливково-зелені. Пори в основному того ж кольору, що й трубочки, у молодих грибів вузькі, округлі. Ніжка 4-20 см у висоту і 2-10 см в діаметрі. У молодих грибів поверхня в основному білувата або світло-коричнева, світліша ніж шапка, біля основи завжди біла, покрита світлою сіточкою в верхній частині. М’якоть біла, під шкіркою шапки – блідо-рожева, на зламі не змінюється, з приємним запахом і м’яким смаком.

Росте з липня по листопад (переважно серпень-жовтень) повсюди на рівнинних і гірських територіях. Найчастіше – в хвойних і змішаних лісах, на товстому хвойному опаді та в мосі переважно групами (3-6, а то й 15-20 плодових тіл). Утворює мікоризу в основному з різними видами ялин і ялиць, хоча може траплятися і під соснами, а я знаходив його під дубом і березою. Полюбляє зростати поряд з червоними мухоморами.

Немає сенсу описувати в подробицях всі види, оскільки всі вони в основному мають однакові морфологічні характеристики. Наведу тільки основні відмінності, якими вони  відрізняються. 

Білий гриб сітчастий (Boletus reticulatus (Schaeff.) Boud.)

Шапка ніжно-замшева, часто буває тріщинувата, світло-бурувата з сіруватим відтінком або вохряними плямами, іноді буває темно-бура. На сонці шапочка як би вицвітає і стає світло-сірою. На відміну від інших видів боровиків ніжка майже повністю покрита темною густою сіточкою, за що він і отримав свою назву.

Зростає в основному в широколистяних лісах, де утворює мікоризу з такими деревними породами як дуб звичайний, бук лісовий, граб звичайний, липа серцелиста, ліщина звичайна та інші. Строки плодоношення – найчастіше з кінця травня до середини вересня, через це відома його друга назва Білий гриб літній (Boletus aestivalis). На відміну від ялинового боровика, рідко можна знайти більше 4-6 плодових тіл, а переважно – 1-3. Гриб часто пошкоджується личинками комах. Зі слів грибників – володіє найкращим ароматом в засушеному вигляді серед всіх інших білих грибів.

Білий гриб сосновий (Boletus pinicola Vitt.)

Називають ще боровим грибом. Забарвлення шапочки однотонне, бурувато-вишнево-червоне, іноді навіть з фіолетовим відтінком, часто покрита білим нальотом, в залежності від погоди шапка може бути гладкою або оксамитовою. Ніжка дуже товста, у верхній частині біла. М’якоть, на відміну від двох попередніх видів, дуже тверда, щільна, рідко вражається личинками комах.

Як видно з назви, найчастіше трапляється в соснових лісах, хоча, іноді його можна знайти під ялинами та ялицями, з густим моховим або лишайниковим покриттям. Часто знаходив їх в заростях чорниці, брусниці та вересу. Строки плодоношення – рідше травень-червень, потім – серпень-жовтень.