Грибное царство

Всем хорош главный конкурент мяса – и диетичен, и малокалориен, и витаминов в нем в избытке. Если бы не одно "но": кушать его мы предпочитаем в самом неполезном для фигуры виде.

Прошли времена, когда грибы по осени считали. С наступлением эры культивируемых видов началось настоящее раздолье для постящихся, вегетарианцев и худеющих. Круглый год на прилавках шампиньоны и вешенки, соленые, маринованные, сушеные и замороженные лесные грибы. Не надо изучать справочники и отправляться с лукошком в лес – покупай и ешь! Однако кое-какие правила "дружбы" с лесными крепышами и их цивилизованными родственниками соблюдать все-таки надо. Если, конечно, вы хотите извлечь максимум пользы из даров природы.

Грибные Плюсы

Трудно найти более сбалансированный растительный продукт. Белок – пусть и в меньшем, чем в мясе, количестве (2–4% против 20%), зато с почти таким же набором аминокислот. 100–200 г грибов достаточно для обеспечения суточного питательного баланса у человека массой 70 кг, при условии, что они не единственный источник белка.

В токсикологическое отделение Луганской областной клинической больницы в тяжёлом состоянии поступили трое жителей Славяносербска, отравившиеся дикорастущими грибами. Об этом сообщили в ЦП ГУ МЧС Украины в Луганской области. Как стало известно, компания собрала грибы в ближайшей посадке, при этом что за грибы они собрали – пострадавши не знают. В настоящий момент их состояние врачи оценивают как тяжелое.

"Почему-то бытует мнение о том, что качество гриба можно определить потемневшей луковицей или серебряной ложкой, - говорит заведующая токсикологическим отделением Луганской областной клинической  больницы Валентина Макарук. - Это неправда. И вкусовые качества бледной поганки ничем не отличаются от вкусовых качеств других грибов, то есть определиться таким образом невозможно. Лучше вообще их не собирать".

Ціль кожного грибника - це щирий білий гриб! На світлині - плодові тіла Білого гриба сітчастого (Boletus reticulatus (Schaeff.) Boud.). Джерело ілюстрації: http://www.nahuby.sk

Білий гриб – царський гриб!

Літо у розпалі: прийшов час відпусток, відпочинку на природі, дачі, риболовлі, і певна річ, вийти на “тихе полювання” з кошиком. І хоча масове паломництво за грибами спостерігатиметься пізніше, а саме, в кінці літа та восени, проте, уже зараз, народ, спраглий за зимовий період свіжих емоцій, рушив у ліс, щоб підкріпитися білками, вітамінами, а також новими враженнями.

У грибний сезон часто можна зібрати до кількадесят кілограмів боровиків! Джерело ілюстрації: http://www.jablib.cz

Грибні смаки людей різні

Дехто полюбляє лисички, іншим більш до смаку підберезники чи маслюки, ще іншим найбільш смакує грибна підливка із сироїжок. Однак, найбажанішим трофеєм у кошику кожен грибник все ж вважає білого гриба. Рідко хто надасть перевагу іншим представникам грибного царства перед боровиком. До прикладу, в українських Карпатах, горяни, інших грибів, окрім білого і лисички до останнього часу не визнавали. Проте, так можна сказати не про всіх. На відміну від жителів Східної Європи: України, Польщі, Словаччини, Білорусії чи Росії, де третє полювання є дуже популярним, мешканці більшості західних держав, як от Швейцарії, Франції, Італії, Англії та інших, не визнають цього гриба. В Сполучених Штатах Америки білі гриби, як і інші дикорослі гриби взагалі не вживаються в їжу (виняток становлять декотрі північні штати – авт.). Також не можна назвати відношення до боровика теплим в Африці, на Кавказі, країнах Сходу.

Білий гриб, слугує їжею для білок, мишей, кабанів, оленів та інших тварин. Іноді доводилось спостерігати, як його поїдали корови та кози. Найбільші пошкодження білим грибам завдають деякі двокрилі комахи – саме їхні личинки, які ми просто називаємо хробаками, копошаться в середині м’якоті гриба. Це насамперед бурі грибні комарики фунгівориди, справжні мухи і мухи фориди, а також деякі жуки.

Ареал білого гриба великий, і можна вважати його космополітом. Поширений на всіх материках, крім Австралії та Антарктиди. Зустрічається фактично по всій Європі, Північній та Центральній Америці, Північній Африці. В Азії відомий з Кавказу, Туреччини, Ізраїлю, Китаю, Японії та Сибіру. В цій частині світу його ареал простягається аж до Чукотки і Камчатського півострова. В Південну Америку, зокрема в Уругвай, він був випадково завезений разом із саджанцями дерев, з коренями яких утворює мікоризу.

Немає напевно іншого такого гриба, який мав би стільки народних назв. Білим грибом його названо через те, що м’якоть не змінює свого забарвлення при розрізі, а також підчас приготування. В тих же Карпатах його називають справжнім грибом, щирим, яєчником, а то й просто гриб. В Росії, наприклад, вживають назви боровик, глухар, коров’як, жовтяк та ін. Серед інших розповсюджених назв поширені біляк, правдивий гриб, баба, решетняк, дібровник, піддубок, війт та багато інших.

Грибы хранят еще много тайн

Невозможно представить нашу жизнь без грибов. Они сами по себе подлинное царство, притаившееся, впрочем, едва ли не на задворках науки. Их роль в природе — особенно в такой экосистеме, как лес, — совершенно недооценивается, хотя деревья порой даже не могут расти без их помощи. К слову, если бы не грибы, в лесу лежали бы метровые кучи палой листвы, ведь без их участия она перегнивает довольно медленно.

Грибы встречаются всюду. В истории эволюции они сыграли выдающуюся роль — помогли растениям завоевать сушу. Однако изучать их прошлое достаточно сложно, ведь, в отличие от диплодоков и птерозавров, от них не осталось и косточек.

Исследованиями грибов во многом пренебрегают. Ученые предпочитают заниматься либо растениями, либо животными, а целое царство живого вещества брошено абы кому. Грибы считаются маргиналами, они ни то ни се — ни травинка в лесу, ни зверушка под кустиком. Они так же неподвижны, как и деревья, среди которых растут, и в то же время, подобно человеку, питаются органическими веществами.

У грибов — по сравнению с растениями — есть важное преимущество. Они не нуждаются в солнечном свете. Они усваивают то, что переработали другие живые организмы. Практически нет той стратегии питания, которую не использовали бы эти вездесущие создания. Они потребляют отмершие части растений и питаются еще живыми, образуют симбиотические сообщества с микроводорослями (для позабывших школьную биологию: это и есть лишайники!), паразитируют в организме животных, в том числе поселяются в теле человека, вызывая опасные грибковые заболевания. Они, кажется, доберутся всюду, где только можно встретить органические вещества. Любая хозяйка вспомнит, как трудно уберечь продукты от плесени — иными словами, от плесневых грибов.